Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку
У сучасному світі, що невпинно змінюється, вдосконалюється та диктує людству все нові і нові виклики, все більше цінуються творчість та креативність. Саме вони дозволяють людині адаптуватися до нових умов; знаходити вихід із будь-якої ситуації; робити обрану справу натхненно та із задоволенням; досягаючи значних успіхів; знаходити свої, легші, простіші та цікавіші шляхи вирішення проблем; дозволяють підтримувати та всіляко розвивати прогрес у різних сферах людської діяльності: створювати нові технології, отримувати нові винаходи та все цікавіші, складніші та неповторні об’єкти культури та мистецтва.
Ми бачимо, як стрімко та невпинно змінюється світ, розширюється список нових затребуваних професій, як новітні технології витісняють фізичну працю, вивільняючи руки і думки людей для творчості та для вдосконалення світу. Із впевненістю можемо сказати, що творчість у дорослому житті нинішніх малюків матиме набагато більшої ваги, аніж зараз. Тому сьогодні питання розвитку творчих здібностей наших дітлахів мають стати пріоритетними. Існує думка, що кожна людина народжується із задатками багатьох талантів, тобто, ніхто не народжується генієм. Кожному варто знайти, розвинути та примножити свій самобутній талант. Тому саме батьки та вихователі дошкільних закладів мають допомогти дитині спробувати себе у багатьох якостях та відчути радість від будь-якої творчості, нехай це буде малюнок чи аплікація, зліплена фігурка чи побудований дім із конструктора, імпровізація в таночку чи вдало зіграна роль у грі-драматизації. Якщо вірити теорії Вінфріда Шумана, та й іншим відомим науковцям,то наша Земля має вібрації у вигляді стоячих електромагнітних хвиль, які входять в резонанс та існують довготривалий час. Це, так звані, частоти Шумана. Що цікаво, ідентичні частоти виникають і в мозку людини. Довгий час і частоти Землі і частоти людського мозку вібрували на рівні 7,6 – 7,8 герц, За остання двадцять років частоти Шумана стосовно планети сягнули вже до рівня 38 одиниць. Мозок людини, що раніше резонував в унісон ритму планет, теж мусить прискорювати свій ритм, інакше людина почуватиме себе дискомфортно. Давно відомо, що у творчих людей мозок резонує на високих частотах. Тобто частоти творчих людей ідентичні нинішнім частотам планети. Отже, не викликає сумніву, що саме творчість забезпечить у майбутньому гармонійне існування людини на планеті Земля. Адже, вже сьогодні ми спостерігаємо, що люди творчих професій, креативні особистості, мрійники та вигадники набагато швидше адаптуються до найрізноманітніших викликів та перипетій життя, знаходять «свою справу», яка приносить їм і задоволення, і засоби для існування. Тож, нині ніхто не заперечить, що розвивати таланти потрібно з раннього дитинства як у родині, так і в дошкільному закладі, навчання та розвиток у якому є впевненим стартом до шкільного життя. Опираючись на Базовий компонент дошкільної освіти та на Програми виховання та розвитку дітей дошкільного віку ми бачимо, що уся комплексна та багатогранна робота вихователів у дошкільному закладі спрямована на виховання дитини розумної та умілої, креативної, мислячої, творчої, здатної засвоювати нові знання, досліджувати та пізнавати навколишній світ в усіх його аспектах. Що ж таке творчість? Як відрізнити її від креативності та чи здатні діти дошкільного віку самостійно бути творцями?
Творчість – це така діяльність людини, у процесі якої особистість реалізує свої здібності та створює нові знання, об’єкти, робить відкриття, започатковує нові поведінкові схеми. Поряд із поняттям «творчість» вживається і більше притаманне дошкільникам поняття «креативність». Креативність розглядається як визначення творчого потенціалу особистості. За словником термінів «Дошкільна освіта», «креативність – це рівень творчої обдарованості, здатності до творчості, що складає досить стійку характеристику особистості». Отже, завданням дорослих, і батьків і вихователів, саме в дошкільному віці збудувати фундамент, міцну та багатоскладову основу для творчої діяльності. Такий фундамент закладається із нових вражень, знань, умінь та навичок. Дитина пізнає світ через шістку своїх слуг, яких за визначенням Р. Кіплінга звати: Хто?, Що?, Як?, Де?, Коли? і Чому? Із вчасних та детальних відповідей на дитячі запитання і сформується та база, на якій здатні розвиватись креативність та творчість. Маючи запас певних знань діти змалку вчаться комбінувати свої уявлення та знання, створюючи у своїх думках нові образи та події, радіють своїм першим витворам думки. Тож, чим більше діти отримають знань та досвіду, тим різноманітнішим буде їх підґрунтя для креативності. Чим більше у дітей буде нових вражень, тим багатшою буде їхня уява. Адже уява, як психічний процес, що надважливий у вихованні творчої особистості. Саме уява забезпечує створення нових образів на основі сприйнятих раніше, з використанням їхніх елементів, або з мінімальним зв’язком із раніше сприйнятими елементами, їх наповнення іншим змістом та модифікація. Уява відповідає за створення уявлень. А вже уявлення бувають відтворювальні і творчі. Уявлення можна не тільки створити у своїй голові, а й зобразити їх на папері, полотні, сконструювати, зліпити, вирізати із найрізноманітніших матеріалів, розповісти про них усно і показати пантомімою з мімікою, рухами та жестами. Саме так людина знайомить навколишніх зі своїми уявленнями, передає уявлення про них, і, по можливості, втілює в конкретні образи.
Діти, уяву яких активно розвивають батьки та вихователі, у дорослому житті завжди досягають успіху. І від спадковості це не залежить. Ібука Масару, японський бізнесмен, автор книги з теорії виховання «Після трьох уже пізно», стверджує: «Якщо батьки прагнуть виховати творчу особистість, вони мають від самого народження оточувати дитину мистецтвом – хорошою музикою, живописом, літературою; тренувати її уяву, оскільки все закладене до трирічного віку залишиться з дитиною на все життя. Утім і після трьох років дитину слід стимулювати.» Тож, у дошкільному закладі продовжуємо слухати гарну музику, милуємося витворами мистецтва та читаємо дітям. Не забуваємо, що вміння бачити звичайні речі у новому ракурсі, знаходити нестандартні розв’язки ситуацій, бути готовими до прийняття якихось власних рішень, проявляти допитливість та власні уміння, коментувати та обґрунтовувати свої дії, сформована здатність до створення творчого образу, що буде оригінальним, все це не з’явиться і не проявиться у дітей, якщо над цим не будуть систематично працювати дорослі. Адже дитина вчиться усьому у батьків, які поруч, у вихователів, які проводять із дітьми багато часу, у друзів, які вже чомусь навчилися і щось уміють. Тож навколишнє середовище має бути корисним, учити і розвивати, спонукати до креативності. На першому етапі розвитку креативності – це звичайне наслідування дій дорослого. Дитина повторює за мамою чи вихователькою готовий алгоритм дій, отримує бажаний результат. Далі вже йде творче наслідування. Дитина, наслідуючи алгоритм дій, заданий дорослим, виконує його з деякими змінами. У такому випадку вже проявляється дитяче самовираження. І це все чудово! Тож, коли усі дітки на малювали сірих котів, а один хлопчик – синього, не поспішайте його сварити. Можливо це саме те, творче самовираження, на яке ви так очікуєте від дітей. Наступним етапом є репродуктивна творчість, тобто те, що робить дитина за заданим алгоритмом має істотні зміни. Тут вже проявляється свій задум і своє втілення цього задуму. Справжня творчість ще не притаманна дошкільнятам, але у них, при всебічному та багатогранному навчанню, вже сформована хороша основа для творчості. Де ж брати нові й нові враження дитині? Звичайно, в навколишньому світі. Адже навіть ми, дорослі, щиро дивуємось, коли дізнаємося щось нове. Уявляєте, скільки нових вражень отримують діти щодня! І цікава машина, що промчалась по вулиці, і розквітла квітка, і пташка, що зазирнула на дитячий майданчик, і жучок, чи кудись чимчикує. Якщо дитина вчасно отримає будь-яку інформацію про навколишні предмети, живі об’єкти та людей, у неї вже буде величезний запас знань та уявлень, і вона обов’язково із них почне комбінувати якісь нові образи та події. Безсумнівно, знайомство з навколишнім є джерело формування творчих здібностей дитини. Але не завадять і спеціальні вправи та ігри. Як вже було зазначено, творчість не є вродженим талантом, які можуть мати тільки обрані. Зовсім ні. Творчість – це здебільшого набуті навички, і дорослі можуть їх розвивати у дітей. Слід зазначити, що успіх у будь-якій творчості є найважливішим компонентом здоров’я та щастя. Творчість – це не тільки художня та музична. Вона в науці, в математиці, в соціальному та в емоційному інтелекті. Якщо розглянути піраміду людських потреб Маслоу, то ми переконуємось, що вершини її досягають ті люди, які мають самовираження через творчість та моральність.
Саме для цих людей характерна емпатія, як розуміння почуттів і психічних станів інших людей, що надзвичайно важливо у спілкуванні та комунікації. Творчі люди – гнучкі та умілі, легко адаптуються до технічних досягнень і змін будь якого роду, радіють новим можливостям і викликам долі. Саме таким і хочемо ми бачити нове покоління, яке сьогодні ще поспішає щоранку до дитячих садків. Виховати креативну дитину легше вдасться креативному вихователеві. Зазвичай, вихователі такі є. Більшість із них не втрачають внутрішньої дитини, вміють дивуватися, захоплюватися, люблять експериментувати, залюбки малюють, клеять, ліплять, конструюють, готовлять ігри-драматизації, свята та розваги, проводять довготривалі і короткочасні спостереження, дивуються і радіють разом із дітьми. Порадила б ширше запроваджувати у своїй роботі ТРВЗ,як засіб нестандартного мислення. Адже теорія розв’язання винахідницьких завдань має багато методів, використання яких розвиває дитячу уяву, що сприяє розвитку творчого мислення. Сучасні діти мають, на жаль, багато факторів, що заторможують розвиток уяви. Вони мають занадто багато іграшок, і часто ігри дітей не вимагають залучення уяви. Також діти часто проводять час біля комп’ютера чи телевізора, споживаючи вже готові продукти чиєїсь творчої уяви. Тож у дошкільному закладі ми мусимо приділяти максимум сил, щоб діти могли і хотіли розвивати свої творчі здібності. Для цього потрібно забезпечити їх потрібними ресурсами: необхідними матеріалами в куточку СХД, сам куточок, тобто місце, час і для самостійної художньої діяльності і для сюжетно-ролевих ігор, і для експериментів, які діти надзвичайно люблять. У дітей завжди має бути вибір і матеріалів і можливостей. До того ж, не слід вказувати дітям чи й примушувати щось робити. Це неприйнятно. Але слід виявляти уподобання, нахили та здібності дітей та розвивати їх. Надзвичайно важливо вихователям співпрацювати разом з родиною, навчити грати батьків у «Чомучок», «Асоціації» та інші цікаві ігри для розвитку творчого мислення, давати творчі завдання додому, бо для дітей дуже важливо, співпрацювати з рідними, залучати батьків до найрізноманітніших заходів у дитсадку:від оформлення виставок до проведення розваг чи ярмарків. Разом з тим навчити батьків не оцінювати творчі дитячі починання, не порівнювати їх з роботами інших дітей, а щиро радіти тому, що їхня дитина отримує задоволення і радість від того, що вона робить. Стимулюючи пізнавальну активність дитини, розвиваючи її творчі здібності та творчу уяву, ми забезпечуємо безболісний її перехід до навчання у школі. Їм буде цікаво і комфортно пізнавати щось нове. Не забуваймо, що творчі діти стають успішними людьми.